Додано (15.04.2011, 11:44)
---------------------------------------------
Зберігання та догляд за рушницею.
Для утримання рушниці в гарному стані необхідні відповідне зберігання та систематичний догляд. Рушницю потрібно чистити після перебування з нею на дощі, подорожей і особливо після стрільби, щоб не залишався в каналах стволів нагар або засвинцювання, бо під ними виникне корозія металу. Нагар можна змити мильною гарячою водою, а засвинцювання зняти металевою щіткою, що нагвинчується на шомпол.
Після протирання стволів та інших металевих частин сухими чистими ганчірками необхідно на шомпол нагвинтити щетинну щітку, змочити її рушничним маслом і пропустити по каналах стволів, одночасно повертаючи шомпол. Закінчивши чистку стволів, промасленою ганчіркою обтирають всі металеві частини. Вичищену рушницю зберігають в сухому місці в чохлі або футлярі. Стволи та ложе вкладають в підчохольники, а потім в чохол або футляр. Підчохольники попереджують проникнення на металеві частини пилу, а в зимовий період зменшують запотівання металевих частин при попаданні рушниці в тепле приміщення з морозу.
Додано (15.04.2011, 11:46)
---------------------------------------------
Мисливські боєприпаси.
До боєприпасів для мисливських рушниць належать: порох, дріб, картеч, кулі, гільзи, капсулі, пижі.
Порох є бездимний і димний. Найбільшою популярністю зараз користується бездимний порох «Сокол». До димних порохів відносяться «Ведмідь», «Олень».
Бездимний порох майже не утворює диму при пострілі і нагару в каналах стволів. Він майже втричі сильніший, ніж димний. При заряджанні патронів бездимним поро¬хом кожний заряд обов’язково треба зважувати на аптекарських вагах. Кожний заряд димного пороху можна відмірювати виваженою міркою.
Димний порох при пострілі дає густий дим, що заважає робити наступний постріл, дуже чутливий до вологи, забруднює канали стволів, дав сильний звук і великий поштовх у плече.
Капсуль є запалювачем порохового заряду. Випускають закритий капсуль «Жевело» для запалювання бездимного пороху та відкритий «Центробой» для запалювання димного пороху.
Дріб (шріт) — шароподібні кульки (суміш свинцю а сурмою) різних діаметрів, які вражають ціль при пострілі. Наша промисловість виробляє дріб чотирнадцяти номерів, а саме: № 10 діаметром 1,75 мм, № 9 діаметром 2 мм і т. д., таким чином діаметр кожного номера дробу різниться на 0,25 мм. Дріб діаметром більш як 5 мм носить назву картечі.
Кулі являють собою монолітні снаряди різних форм і конструкцій, вироблених для стрільби з дробових рушниць: а) кругла, б) Бреннеке, в) Якана, г) турбінного типу «Ідеал» Штендебаха, д) для рушниць з свердловкою «Парадокс», е) куля Майєра. Ці кулі використовуються для стрільби великих звірів на відстані 50—70 м з гладкоствольних дробових рушниць.
Гільзи виготовляються з металу або паперу завдовжки 65 та 70 мм. Металеві гільзи поступаються перед паперовими тим, що мають внутрішній діаметр менший, ніж канали стволів сучасних рушниць, тобто при пострілі снаряд мусить перестроїтись з більшого діаметру на менший, а це призводить до зминання дробу. У металевій гільзі не можна твердо закріпити дробовий пиж, що зменшує початкову швидкість снаряду. Металеві гільзи випускають під капсуль «Центробой», який не завжди добре запалює бездимний порох. Паперові гільзи чутливі до вологи, часто розбухають і не входять у патронник рушниці, але вони забезпечують найкращий бій. Паперові патрони слід пропускати через обтискач.
Пижі бувають повстяні, деревно-волокнисті, пластмасові та картонні. Пижів основному повинні бути каліберні. Призначення їх різне. Пижі, що знаходяться між по¬рохом і дробом, звуться пороховими, всі інші (крім дробових) звуться прокладками і виготовляються з щільного й крихкого картону.
Додано (15.04.2011, 11:52)
---------------------------------------------
Поводження з рушницею та заходи безпеки.
Необхідно пам’ятати і обов’язково виконувати такі основні правила:
не направляти рушницю, навіть незаряджену, в бік людини або тварини;
дома тримати рушницю розрядженою в чохлі або футлярі з спущеними курками;
боєприпаси зберігати окремо і обов’язково під замком;
при переїздах тримати рушницю на колінах у футлярі чи чохлі;
ніколи не витягати зібрану рушницю за стволи з автомашини, човна тощо;
не можна перелазити через загорожу, стрибати через канави із зарядженою рушницею;
на облавних полюваннях не сходити з номера, не розрядивши рушниці;
не вставляти в патронник патрона, що туго входить, і ні в якому разі не застосовувати ударів для цього;
не затикати на полюванні стволів під час дощу або снігу, а носити рушницю краще стволами донизу;
не стріляти по неясно видимій цілі, на шелест в лісі або очереті, а також через голову товариша, особливо знаходячись у човні;
на привалі рушницю слід вішати стволами вниз і теж розрядженою. Коли немає на що повісити, треба покласти на рюкзак, або якусь одежину;
обов’язково розряджати рушницю при підході до місця збору мисливців.
Мисливець мусить виконувати ці основні правила не тільки сам, але й обов’язково вимагати виконання їх від інших мисливців.
Додано (15.04.2011, 11:53)
---------------------------------------------
Екіпіровка та спорядження мисливця.
Одяг мисливця повинен бути чистим, зручним, легким і теплим, не промокати і не пропускати повітря, але добре вентилюватися. Він також повинен бути міцним і підходити за кольором під загальний фон місцевості, на якій провадиться полювання. Корисно мати два костюми: один для осіннього, другий для зимового полювання. Восени, крім костюма, треба мати легку плащ-накидку від дощу.
Коли виходять на полювання пізно восени, то рекомендується одягати теплу білизну і шерстяний светер. Крім того, треба мати байкові онучі, шерстяні шкарпетки та рукавиці.
Довжина мисливської куртки не повинна бути нижче колін, бо це заважатиме під час значних переходів. Бажано, щоб у куртці були нагрудно-бокові кишені з вертикальними розрізами і теплою підкладкою. Застібки на мисливській куртці краще робити на крючках, які пришивають не до матерії куртки, а до гумової тасьми. Така застібка дає можливість одягати додатковий одяг, який не стискував би рухів. Непогано мати в рукавах внутрішні фланелеві манжети на гумовій тасьмі, які захищатимуть від вітру, а також від попадання снігу при падінні.
В зимовий період необхідні широкі хутряні рукавиці на тасьомках, продітих крізь рукава. Брюки слід шити з м’якого сукна, для теплішого періоду — з тонкого, для хо¬лодного — з більш товстого. Зручними є брюки на відстібних гумових помочах і з широким поясом для ременя. Крім бокових кишень, треба робити ще й додаткову. На коліна та задню частину брюк нашивають шкіру (леї). При полюванні по глибокому снігу треба поверх взуття зодягати широкі брюки, тоді сніг не попадатиме в чоботи.
Головні убори. У весняно-літній період — фетровий чи суконний капелюх, в зимовий — шапка-ушанка.
B) 
