Додано (15.04.2011, 09:37)
---------------------------------------------
Членство у УТМР.
Членом Українського товариства мисливців та рибалок може бути кожен громадянин України та інших держав, який досяг 18-річного віку, визнає і виконує статут товариства, стоїть на обліку, склав екзамен з мисливського і рибальського міні­муму знань, дотримується встановлених правил полювання і рибальства, своєчасно сплачує членські внески і виконує встановлений мінімум трудової участі в товаристві.

Прийняття в члени товариства провадиться в індивідуальному порядку загальними зборами або радою первинного колективу за місцем роботи чи проживання вступаючого на підставі письмової заяви про прийняття, рекомендації двох членів товариства зі стажем не менше трьох років і представлення документів про складання екзамену по встановленій програмі мисливського і рибальського мінімуму знань. Рішення колективу про прийняття в члени товариства затверджує президія районної (міської) ради.

Особи, які не сплатили без поважних причин членські внески протягом першого півріччя поточного року, механічно вибувають з членів товариства.

Виключення з членів товариства провадиться рішенням первинного колективу з наступним затвердженням президією районної (міської) ради УТМР. Члени товариства, призвані в ряди Радянської Армії для проходження служби, звільняються від сплати членських внесків і за ними зберігається членство в УТМР.

Мисливці та рибалки, які безперервно перебували членами УТМР не менше 10 років і пішли по старості на пенсію, а також інваліди І та II груп, які перебувають на пенсії і не працюють, незалежно від віку і стажу сплачу­ють щорічно членські внески в половинному розмірі. Рішення про надання даної пільги в кожному окремому випадку приймає районна (міська) рада УТМР з врахуванням активності участі даного члена товариства в роботі первинного колективу і за клопотанням ради колективу.

Члени Українського товариства мисливців та рибалок мають право:

обирати і бути обраними в керівні органи товариства; брати участь в обговоренні всіх питань роботи товариства;

користуватися на встановлених товариством умовах мисливськими й рибальськими угіддями, базами, стендами, тирами, випробувальними станціями, човновими причалами, мисливським і рибальським інвентарем, бібліотеками та іншим майном товариства;

брати участь у змаганнях, виставках, випробуваннях мисливських собак, конкурсах та інших заходах, які проводить товариство.

Члени Українського товариства мисливців та рибалок зобов’язані:

бути активними будівниками комуністичного суспільства в нашій країні, систематично підвищувати свій ідейно-політичний рівень, збагачувати свої знання в галузі збереження і примноження природних багатств нашої Батьківщини, бути гідним звання радянського мисливця чи рибалки, суворо дотримуватися Статуту товариства;

роз’яснювати і пропагувати серед населення цілі й завдання товариства, роз’яснювати правила зберігання і користування мисливськими рушницями;

своєчасно і сумлінно виконувати всі завдання та доручення свого колективу й активно брати участь в заходах, що проводяться колективом по охороні, вирощуванню і збереженню звірів, птахів і риб, бути активістами трудової участі;

суворо дотримуватись правил полювання і рибної ловлі та мисливської етики; відстрілювати в установленому по

рядку шкідливих звірів і птахів; вести рішучу боротьбу з браконьєрством;

активно сприяти виконанню державних планів заготівлі хутра і дичини, домагаючись підвищення якості хутра, що здається;

брати активну участь у роботі Українського товариства охорони природи і сприяння розвитку природних багатств.

Додано (15.04.2011, 09:39)
---------------------------------------------
Охорона мисливських угідь

Охорона мисливських угідь здійснюється як штатними єгерями, так і єгерями на громадських засадах. Навантаження на штатного єгеря приписного мисливського господарства повинно бути не більш як 10 тис. га польових або ж 7 тис. га лісових угідь. Єгер на громадських засадах повинен охороняти до 3 тис. га мисливських угідь. Обов’язком єгеря є не тільки охорона угідь від браконьєрів, але й робота по збереженню та відтворенню поголів’я мисливських тварин.

Додано (15.04.2011, 09:42)
---------------------------------------------
Дикий кабан

Поширений у 22 з 25 областей України (за винятком Запорізької, Миколаївської та Херсонської). В Крим кабани завезені в 1957 р. з Приморського краю. В 1959—1962 pp. в Дніпропетровську, Київську та Черкаську області завозились кабани з Се­редньої Азії, Приморського краю, Кавказу та Білорусії. Кабан вкритий жорсткою щетиною чорно-бурого кольору з сіруватим відтінком. Поросята до 4 місяців мають смугасте забарвлення. Вага дорослого кабана досягає 300 кг. Самці мають виступаючі назовні сильно розвинуті ікла тригранної форми, які потрібні їм для викопування корін­ня та боротьби з ворогами. Оселяються в низинних та гірських лісах і чагарниках, а також в очеретах в плавнях річок. Удень кабани відпочивають, а під вечір або вночі виходять шукати поживу. Це — всеїдні тварини. Споживають наземні і підземні частини різних лісових рослин, кору дерев, жолуді, горіхи ліщини та букові горішки, плоди фруктових дерев та різні сільськогосподарські культури, а також дрібних ссавців, яйця птахів, пташенят, чер­в’яків, комах, різних личинок тощо. Парування відбуває­ться в листопаді — січні. У цей час між самцями відбуваються справжні бої. Після 116—120-денної вагітності в березні — квітні в лігві, влаштованому в глухому місці, самка народжує 4—12 поросят. Статевозрілими стають на другому році життя. Живуть близько 20 років. Полювання на кабанів диких на Україні дозволяється по ліцензіях з третьої декади вересня до кінця грудня. На території республіки щорічно відстрілюють не менше 2—2,5 тис. кабанів.

Додано (15.04.2011, 09:43)
---------------------------------------------
Вовк

На території України вовки поширені досить нерівномірно. Найчастіше зустрічаються в Ровенській, Сумській, Чернігівській, Харківській та Луганській областях. В таких областях, як Кіровоградська, Кримська, Миколаївська, Херсонська, Черкаська та Чернівецька, вони знищені майже повністю. Забарвлення хутра вовків влітку рудувате. Взимку в забарвленні менше іржаво-рудуватих відтінків і більше сіруватих та палево-сірих. Вовки — типові мешканці лісу, але на Україні виводяться також в чагарниках, болотах, ярах та балках. Вовки — нічні хижаки. Живляться найрізноманітнішою їжею. Нападають на свійську худобу, козуль, оленів, лосів, диких кабанів. Крім того, їдять різних гризунів, птахів, що гніздяться на землі, лисиць, собак, жаб, плазунів, риб, різні ягоди, плоди тощо. Часто навідуються і до скотомогильників. Лігво роблять тільки на час виведення молодняка. Здебільшого це ямка чи печерка під вивернутим деревом або просто в густому чагарнику. Інколи вовчиця риє нору. Парування найчастіше відбувається в січні. В кінці березня або на початку квітня після 62—64-денної вагітності народжується 4—10 вовченят. В червні — липні молоді вовченята починають ходити па полювання разом з старими та переярками. Статевої зрілості досягають у 21 — 22 місяці. Тривалість життя — 15—20 років. Хутро дуже міцне і тепле. Але цінність його далеко не покриває тих величезних збитків, які завдає цей хижак людині та її господарству. Як шкідливий звір, вовк підлягає на Україні знищенню протягом всього року. Кожного року на Україні знищують близько 300—350 вовків.

Додано (15.04.2011, 09:44)
---------------------------------------------
Бекас

Бекас – поширений на всій території України. Це перелітний птах середніх розмірів. Оперення верху строкате з чорно-бурими, іржастими і вохристими плямами та смугами. Горло, груди і черево білі. Весною на півдні України бекас прилітає в перших числах або в середині лютого, на півночі — в березні — квітні. Окремі бекаси зимують на півдні. Оселяється цей птах на болотах, заплавних луках та по заболочених берегах озер і річок. Живиться комахами і їх личинками, молоденькими корінцями рослин та різними ягодами. Гніздо мостить на купині. До масового розмноження бекаси приступають в квітні, але в результаті паводків перші кладки часто гинуть, тому пізніше бувають повторні. Повна кладка налічує 4 яєць оливково-буруватого кольору з бурими плямами. В липні молоді досягають повного розвитку. Осінній переліт проходить у вересні, але окремі птахи затримуються аж до заморозків. Полюють на бекаса під час сезону на пернату дичину. Щороку на Україні відстрілюють близько 30 тис. бекасів.

Додано (15.04.2011, 09:45)
---------------------------------------------
Водяна курочка

Водяна курочка – це невеликий перелітний птах. Забарвлення спини у курочки бурувато-оливкового кольору, інші частини тіла синювато-сірі. На боках великі білі поздовжні смуги. Лобна бляшка і дзьоб, крім жовтого кінчика, червоні. Весною водяні курочки прилітають на півдні в кінці березня, на півночі — в другій половині квітня — травні. Оселяються на ставках, болотах та інших водоймах у таких місцях, де є відкриті плеса та зарості осоки, очерету тощо. Добре плавають та пірнають. Живиться цей птах різними водяними комахами, молодими паростками та насінням водяних рослин. Гніздо курочка мостить на кущах лози або на стеблинах очерету. Інколи таке гніздо плаває на воді. Період будування гнізда і відкладання яєць залежить від стану водяної рослинності,— поки водойми не заросли, курочка до гніздування не приступає. Повні кладки з 5—11 жовтуватих з рудими плямами яєць бувають не раніше червня. Насиджують яйця самець і самка протягом 19—22 днів. Водяні курочки відлітають у вересні, але окремі птахи затримуються до середини жовтня. Полювання на курочку на Україні дозволяється під час сезону на пернату дичину. Щороку на території республіки відстрілюють близько 20—30 тис. водяних курочок.

Додано (15.04.2011, 09:46)
---------------------------------------------
Заєць-русак.

Заєць-русак – поширений на всій території України. Забарвлення хутра влітку бурувате з чорним ряботинням, взимку воно світліше. Найвищої щільності досягає в степових районах — 100—200 особин на 1000 га, в той час як в лісовій та лісостеповій зонах його щільність не перевищує 50—80 особин. Населяє русак поля, луки, узлісся, чагарники, переліски тощо, уникаючи лише великих су­цільних лісових масивів. Вертикальне поширення русаків у Карпатах досягає 2000 м над рівнем моря. Заєць-русак — присмеркова тварина. Вдень він спить або дрімає, а незадовго до заходу сонця виходить на жировку. Взимку зайці часто жирують протягом всієї ночі і лише на світанку ідуть на відпочинок. Навесні, влітку і восени поїдають переважно трав’янисту рослинність. Взимку при наявності глибокого снігового покриву русак живиться корою молодих дерев, деревними пагонами, бруньками, бур’янами тощо. Зайці дуже плодючі. Протягом року самка дає 3—4 приплоди. У кожному приплоді, після 42— 48-денної вагітності, вона народжує 2—4 зайченят. Перше парування у зайців відбувається в лютому. Раз наївшись жирного молока, малята можуть декілька днів залишатись без їжі. На 7—8-й день вони вже споживають зелений корм. Статева зрілість настає на другому році життя. Живе до 12 років. Чисельність зайців-русаків на Україні зменшилась. В останні роки щорічно на території України їх здобувають не більше 500 тис.

Додано (15.04.2011, 09:47)
---------------------------------------------
Крижень

Крижень поширений на всій території України. Це велика качка, літнє забарвлення якої буре. Самця можна відрізнити від самки по чорнуватому верху голови. Весною крижні прилітають раніше за всіх інших качок, найчастіше в березні. Оселяються на болотах, озерах, старицях, ставках та по берегах річок, де є хоч невеликі зарості вздовж берегів. Живляться здебільшого рослинною їжею — насінням, пагонами та кореневищами болотяних рослин тощо, а також поїдають молюсків, рачків, водяних комах і мальків риб. В кіпці літа літають па поля, де живляться зерном — падалицею культурних рослин. Пари крижні утворюють ще на місцях зимівлі. Гніздо самка мостить на землі, на купинах, купах болотяної рослинності, в дуплах старих дерев, а іноді і в гніздах ворон та граків. На початку квітня уже зустрічаються повні кладки крижня з 8—10 світло-зелених яєць. Насиджує їх тільки самка протягом 26—28 днів. Вилупившись, каченята кидають гніздо і йдуть за матір’ю. Вони здатні літати через 52—55 днів після вилуплення. Осінній відліт крижнів припадає на жовтень — листопад. Окремі зграйки затримуються до глибокої осені. На багатьох водоймах, що не замерзають, крижні залишаються на зимівлю. Крижень є одним з основних об’єктів полювання під час сезону на пернату дичину. Щороку на Україні відстрілюють 300— 350 тис. крижнів.

Додано (15.04.2011, 09:48)
---------------------------------------------
Лисиця

Поширена на всій території України. Забарвлення хутра різноманітне. Воно залежить не тільки від мори року, але і від місцевості, в якій живе лисиця. В північних областях республіки зимове хутро значно чер­воніше, ніж у південних, де воно жовтувате. Місця оселення лисиці — ліси, переліски, поля, луки, болота, плавні тощо. Найчастіше її нори можна знайти в закритих місцях на схилах долин і ярів, на крутих берегах річок.

Іноді лисиця влаштовує нору і на полі. При цьому вона мало уваги звертає на близькість людського житла. У норах лисиці живуть переважно під час виведення молодняка та взимку під час великих морозів. Характерною особливістю лисячої нори є кілька вихідних отворів. Лисиця дуже обережний і сторожкий звір. Вона добре бігає і перепливає великі водні перепони. Полює переважно вночі. Їжа різноманітна. В основному поїдає велику кількість мишовидних гризунів, але зрідка нападає на зайців, козулят і навіть оленят. Охоче полює і на водоплавну птицю. Влітку часто їсть різні ягоди та плоди. Парування у лисиць відбувається в лютому. В березні або квітні після 52— 56-денної вагітності народжується від 3 до 12 лисенят. У червні вони вже беруть участь у полюванні разом з старими.

Статевої зрілості молоді лисиці досягають в 10-місячному віці. Тривалість життя — 15—25 років. Щорічно на Україні добувають близько 100 тис. лисиць.

Додано (15.04.2011, 12:11)
---------------------------------------------
Угіддя як середовище існування диких тварин.

Україна розташована в трьох фізико-географічних зонах: поліській, лісостеповій і степовій.
До поліської зони належать волинське і чернігівське Полісся, Карпати та Прикарпаття, куди входять адміністративні області Волинська, Ровенська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Чернігівська, північні частини Київської і Сумської областей.
Лісостепова зона включає лівобережний та правобережний Лісостеп, Лісостеп долини річки Сіверський Донець та Донецького кряжу. Це Вінницька, Львівська, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська області та південні частини Київської, Сумської і Харківської областей.
До степової зони належать правобережний і лівобережний Степ, узбережжя Чорного та Азовського морів з лиманами і гирлами рік. До неї входять Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Кримська, Миколаївська, Одеська і Херсонська адміністративні області.
Для кожної з цих зон характерний певний склад угідь. За прийнятою на Україні типологією мисливських угідь вони підрозділяються на: хвойний, листяний і мішаний ліси, ниви, луки, болота, водойми. Зокрема, на Поліссі переважають хвойні і мішані ліси або різнотравна рослинність лук і боліт.
Карпати густо вкриті лісом, характер якого змінюється залежно від висоти гір. В передгір’ї – мішані ліси у вигляді дібров, вище 600 м розташовані букові та буково-ялинові ліси, ще вище ростуть смерекові. Річки Карпат мають гірський характер.
В лісостеповій зоні в основному листяні ліси, лани і луки; річки мають широкі заплавні долини і повільну течію. Головний ландшафт степової зони — це лани, а серед водно-болотних угідь значне місце займають плавні в гирлах річок.
В кожній зоні спостерігаються і внутрішньозональні підмін пості ландшафтів. Під впливом господарської діяльній ті людини мисливські угіддя постійно змінюються: осушуються болота, створюються нові водойми, збільшується площа лісових угідь.
Ці зміни пов’язані із зростанням населених пунктів, освоєнням земель для потреб сільського господарства і промисловості, проведенням у великих масштабах меліоративних робіт, що відбуватиметься і надалі.
Звідси виникає настійна потреба раціонального впливу людини на умови існування диких тварин. Першочерговим завданням мисливських організацій і товариств повинно бути посилення роботи щодо підвищення продуктивності мисливських угідь шляхом правильного регулювання чисельності мисливських тварин, планового здійснення заходів по відтворенню запасів мисливських звірів і птахів та їх належної охорони.

Додано (16.04.2011, 13:42)
---------------------------------------------
Полювання на кабанів (диких свиней)

Одним з способів полювання на кабанів є полювання з підходу. Застосовується він в глухих місцях, де кабани мало лякані. Як табуни кабанів, так і старі самці (сікачі) часто залягають на день в густому очереті, де є острівки суходолу або в густих сосняках. Йдучи проти вітру, можна наблизитись до самого лігвища кабанів на постріл, тому йти треба дуже повільно і якомога тихіше, бо навіть, піднявшись з лігвища, кабани деякий час стоять і насторожено дивляться, вивчаючи, що їх потривожило, в цей момент і роблять постріл.
Полювати в очеретах чи густих молодниках треба з особливою обережністю, ні в якому разі не допускаючи стрільби по неясному силуету чи на шум. Ціль повинна бути ясно видима і цілитись треба в голову, шию, груди.
Найкращі результати дає цей спосіб полювання взимку, в сильні морози, особливо там, де в хвойному лісі є нагребені купи хвої. Кабани цілими табунами влаштовують в них дньовки і знехотя покидають барліг, підпускаючи мисливця на вірний постріл.
Полювання на кабанів з вишок все частіше застосовують останні роки в приписних і державних мисливських господарствах. Цей спосіб полювання оснований па тому, що місця жировок, де регулярно викладається підгодівля (краще кукурудза в качанах чи зерні), кабани відвідують в один і той же час, а поряд, за 20— ЗО м серед дерев будується вишка 3—3,5 м над землею. З цієї вишки єгері звичайно ведуть спостереження за стадом кабанів, записуючи в спеціальних щоденниках дані про стан популяції, статевий склад, кількість приплоду, визначають хворих, дефектних особин, яких ліквідують.
З таких вишок і відстрілюють зайвих самців та молодих підсвинків, залишаючи самок, тобто без шкоди для популяції формують табуни кабанів.
Вишки знаходяться під постійним контролем, стрільба з них дозволяється тільки за участю спеціалістів-мисливствознавців.
Полювання на кабанів з собаками провадиться з допомогою спеціально натасканих на кабанів мисливських собак. їх спускають в загущені насадження або очерети, де залягають кабани. Якщо собаки натрапляють на лігвище кабанів, вони підіймають їх і голосно гонять. Якщо голос собак чути з одного місця, це свідчить, що кабани зупинились і тепер можна підійти до них на близьку відстань і вистрілити.
Наближатись до кабана треба збоку, а не спереду, бо він часто, рятуючись від собаки, кидається на мисливця. Буває, що собаки, намагаючись впіймати кабана за рило, гинуть, не встигаючи відскочити від гострих, як ножі, іклів.
Полювання на кабанів облавою можна провадити і по чорнотропу. Нагоничі проходять урочище, де передбачаються лігвища і виганяють звірів на лінію стрільців. Якщо ж облава провадиться взимку по снігу, то вистежують місця залягання кабанів завчасно, а потім планують облавне полювання.
В обох випадках слід враховувати напрям вітру, бо кабани, почувши запах мисливців, обов’язково підуть убік. Лежать кабани на лігвищі міцніше, ніж інші звірі, але підняті йдуть напролом.
На номерах мисливці повинні стояти дуже тихо, спиною до дерев або за кущем. Якщо сікач іде прямо на номер, краще його пропустити і стріляти навздогін, бо поранений сікач може кинутись на мисливця, а назад майже ніколи це повертається.
Стріляти кабана на номері можна тільки в межах свого сектора, не далі ЗО м. Забороняється стріляти по лінії стрільців, тобто в межах 12-метрової ширини — 6 м попереду і 6 м позаду мисливця.
Під час облавних полювань на кабана, вовка, лося, стріляти інших звірів забороняється. До пораненого звіра не слід близько підходити, а якщо в нього притулені вуха, то треба дострелити. До виходу нагоничів на лінію стрільців заборонено сходити з номера, хоча звір і поранений. Це робиться лише з дозволу розпорядника полювання.
Після закінчення гону стрільці розряджають рушниці. Якщо добутий звір вбитий пострілами кількох мисливців, то питання, хто вбив звіра, вирішує розпорядник полювання. Звір признається вбитим тим мисливцем, перед номером і від пострілу якого він ліг, хоча раніше і був поранений мисливцем з сусіднього номера. Старих свиней треба стріляти з карабінів «Медведь», «Лось» або з гладко-ствольних рушниць, заряджених кулями Якана, Брениеке, Майєра й ін.
Полювання на кабанів (диких свиней), як і на всіх інших копитних, проводиться тільки за платними дозволами (ліцензіями), що видаються Головним управлінням мисливського господарства.

Додано (23.04.2011, 21:04)
---------------------------------------------
Полювання на лисиць.
Полювання на лисиць з гончаками організовується так, як і на зайців, відрізняючись лише тим, що залежно від швидкості гончаків лисиця робить малі або великі правильні кола. Під тихохідними гончаками лисиця може робити малі кола на порівняно невеликій, але загущеній ділянці лісу. Під час полювання на лисицю з гончаками погода не має такого значення, як при полюванні на зайця. В сиру погоду або у великий мороз ті ж гончаки не держать зайця, але добре гонять лисицю.
На лисицю краще полювати поодинці або вдвох, буде менше шуму і слідів. Якщо лисиця зустрічає слід мисливця, вона зразу ж змінює напрямок ходу.
Одному з мисливців слід зайняти місце біля лисячих нір, якщо вони передчасно не завалені камінням чи кілками, бо піднята лисиця часто біжить прямо до нори, щоб заховатись. Під час гону лисиця, як правило, перше коло робить по узліссю, тут також треба її чекати, а потім кола йдуть по чагарниках і в самому лісі. Добрими місцями можуть бути звужені галявини між кварталами молодих насаджень лісу або ділянок очерету. На стежках, просіках стояти не слід, бо лисиця їх раптово перестрибує, а в особливо загущених місцях лісу, де видимість до 20 м, лисиця може наблизитись до самого мисливця, бо вона тут менш обережна.
Стріляти лисицю треба на віддали не далі 30—40 м, прицілюючись в голову, шию чи бік. Якщо лисиця поране¬на або притулила вуха, треба, не вагаючись, стріляти ще раз. Використовується дріб № 1 або № 0.
Полюють на лисиць з підходу там, де їх зустрічають багато по полях, після першої пороші, коли неглибокий сніг, і лисиці ще не лякані. Суть цього способу полювання полягає в тому, що, помітивши в полі лиси¬цю, яка ловить мишей, треба підійти до неї на постріл. Наближатись слід проти вітру, крадькома, використовуючи бур’яни, глибокі борозни тощо. Звичайно лисиця так захоплюється ловінням мишей, що зовсім забуває про обережність. При цьому полюванні багато допомагає добрий бінокль, через який можна побачити лисицю за 2—3 км.
По м’якій пороші протягом дня полюють на лисицю з підходу на лігвищі, яке вона найчастіше робить на узліссі, біля пенька або під кущем. Лягає лисиця завжди мордою в той бік, звідки прийшла. Підійти до лігвища можна тільки в безвітряну і теплу погоду, коли у неї міцний сон.
Полювання на лисицю облавним способом провадиться так, як і на зайців, але при цьому Мисливцям треба бути значно пильнішими, вести себе дуже тихо, не курити, пам’ятаючи, що лисиця під час заганяння іде першою.
Полювання на лисиць з вабиком розраховане на їх особливості реагувати на писк миші, йти на цей звук, що й використовується мисливцями.
Помітивши, де лисиця ловить мишей, мисливець тихо підкрадається до неї метрів на 300 і, сховавшись, імітує з допомогою вабика чи губами писк миші. Лисиця насторожується, починає поступово наближатись, а якщо і спиняється, то повторювати писк не потрібно — вона підійде і па попередній писк. Треба мати витримку і підпустити лисицю на 20— 30 м для влучного пострілу.
Полювання на лисиць з нірними собаками провадиться з використанням фокстер’єрів, такс тощо. Собака виганяє з пори лисицю, яка вистрибує з великою швидкістю, тому мисливцеві в цей час треба бути напоготові.

Додано (23.04.2011, 22:40)
---------------------------------------------

Додано (23.04.2011, 22:49)
---------------------------------------------
Мисливці вставаймо!!!!!!!!!!!!!!!!

З поінформованих джерел стало відомо, що лісове відомство (Державна агенція лісових ресурсів України) таємно, без жодних громадських слухань та обговорень, підготувало наказ, згідно з яким, практично майже вся мисливська громада позбудеться можливості полювати копитних, а більшість мисливських господарств просто збанкрутує. Вартість ліцензій хочуть підняти втричі, і це в той час, коли пересічні мисливці, відмовляючи собі у всьому, стараються будь-що назбирати копійчину, аби скинутись з десятком колег хоча б на одне таке полювання в рік. Фактично за один день полювання, скажімо, кабана, навіть без добування такого, доведеться платити державі за бланк-папірець ліцензії - 500 грн.! І це без оплати єгерських послуг з організації полювання, вартості трофея, транспорту та інших видатків мисливських користувачів!

Крім того, тим же документом лісове відомство планує підняти вартість посвідчення мисливця до 200 грн., а за обмін контрольної картки – 100 грн.!

Для більшості мисливських користувачів ця подія може покласти край їхній діяльності. Щоб не збанкрутувати, господарства будуть вимушені, по-перше, підняти вартість полювання, по-друге, приховувати істинні обсяги добування дичини . Непідйомний фінансовий тягар ляже на плечі пересічного мисливця. З нього збираються здерти три шкури. Такого безсовісного пограбування своїх же громадян нема в жодній країні світу!

Дії лісового відомства, окрім задоволення своїх, вузьковідомчих фінансових інтересів, відгонять навмисним і брутальним позбавленням чи не єдиної можливості для майже мільйона українських прихильників полювання хоч трохи відпочити від сірої буденності та злиднів, які в Україні дедалі нестерпніші! В діях чиновників проглядається також ще одна, не така вже й далека перспектива: перед генеральним перерозподілом угідь у 2012 році (коли збираються ввести непомірну плату за їхню оренду) хочуть полегшити "перехід" їх у повну власність купки олігархів! Замість того, щоб стимулювати розвиток мисливської галузі, підтримати всіх користувачів ловецьких угідь, які створюють суспільно-корисний продукт – мисливські послуги, головне лісове відомство займається лише поборами. Такої бездарної і згубної політики в галузі полювання України не було з часів Радянського Союзу.

В ситуації, що склалась, неприпустиме мовчання керівництва таких найбільших в Україні громадських ловецьких організацій, як Українське товариство мисливців та рибалок, міліцейське "Динамо" та військових мисливців. Нині, коли таємний наказ лісового відомства вже перебуває на підписанні в міністерстві фінансів, нема кому підняти ловецьку громадськість на акції масової непокори. А лише терміновий приїзд до Києва численних ловецьких делегацій з усіх куточків України, та ще й з собаками, для влаштування супер гучних демонстрацій, зможуть привернути увагу усього українського суспільства та світової громадськості і зупинити остаточне руйнування мисливського господарства України купкою чиновників від лісівництва, які, до того ж, вже ледь не зруйнували своєю бездіяльністю й некомпетентністю вітчизняне мисливське собаківництво.

Варто також привселюдно запитати у лісового відомства, куди конкретно йдуть мільйони так званих спецкоштів від продажу ліцензій і документів на право полювання.

В разі все ж таки набуття "законності" вищезгаданого підняття вартості дозвільних документів від лісового відомства, мисливці України без цих папірців масово зараховуватимуться до когорти браконьєрів, а це ще одна стаття доходів держави, але тепер вже у вигляді штрафів. Інакше аніж брутальним "дерибаном" все це не назвеш.

Та досить вже над нами збиткуватись!

Мисливці України, не мовчімо!